Сьогодні: 09 Грудня 2019 | 07:25
Облачно+7ветер 2 м\с
Мова: рус укр

Увійти

Вільний ринок землі. Крок в цивілізований світ або ще одне пограбування України?

17:04
Вільний ринок землі. Крок в цивілізований світ або ще одне пограбування України?
Фото з інтернету

Президент України Володимир Зеленський вимагає від Верховної Ради зняти мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення вже з 1 січня 2020 року.

Ще в ході дострокових виборів до Верховної Ради України команда новообраного президента Володимира Зеленського та представники його партії «Слуга народу» декларували необхідність термінового прийняття Закону про ринок землі в Україні і, як наслідок, скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Згідно з результатами соціологічних досліджень, проти такого рішення виступало більше 70% громадян України. Серед сільського населення супротивників відкриття ринку землі виявилося ще більше – 80%.

– Земля – ​​це основний ресурс нашої держави, – висловлює позицію аграріїв депутат Запорізької обласної ради, голова обласної організації роботодавців в агропромисловому комплексі Катерина Луценко. – Жодна країна світу не запускає процес продажу своїх основних ресурсів в таких умовах, в яких перебуває зараз Україна, в умовах війни, наявності анексованих і окупованих територій, в умовах глибокої економічної кризи. Всі пам’ятають, до чого призвела проведена в 90-ті роки «прихватизація» промислових підприємств. Зняття зараз мораторію на продаж землі призведе до ще гірших наслідків. Українці перестануть бути господарями на своїй землі, перетворившись на безправну робочу силу для транснаціональних корпорацій. Наші діти і внуки не пробачать нам, якщо ми допустимо таку дурість і позбавимо їх майбутнього на рідній землі.

Тим не менш, це не завадило переважній більшості українських виборців на парламентських виборах 21 липня підтримати партію президента і вперше за багато років створити у Верховній Раді України однопартійну більшість. Всупереч волі народу однією з ключових вимог головного «слуги народу» до своїх парламентських однопартійців стала вимога: з 1 січня 2020 року зняти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на монопартійність нинішнього парламенту, можна не сумніватися в тому, що ці вимоги Володимира Зеленського будуть виконані. Давайте ж розберемося в тому, що таїть у собі це рішення, які його плюси і мінуси і які ризики несе в собі настільки поспішне відкриття ринку землі в існуючих українських реаліях?

Привабливі декларації та перспективи

Виступаючи 19 вересня в Києві на конференції «Земля як фактор розвитку українського села», Володимир Зеленський мотивував свою вимогу якнайшвидшого зняття мораторію на продаж землі наступними аргументами:

  • в рамках виконання вимог Європейської Конвенції з прав людини громадяни України повинні отримати «повноцінне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю землею»;
  • за час дії мораторію мільйон громадян України (13 % від усієї кількості власників земельних паїв) померли, так і не дочекавшись можливості скористатися правом розпоряджатися своїм майном;
  • у всьому світі існує лише 6 країн, де відсутній ринок землі: Північна Корея, Таджикистан, Куба, Венесуела, ДР Конго і Україна.

— Якою країною ми з вами хочемо бути? — звернувся до учасників конференції з риторичним питанням Володимир Зеленський.

Всі ці аргументи справедливі і не є якимось одкровенням. Протягом 18 останніх років вони неодноразово звучали з вуст різних політиків.

Як працює ринок землі в інших країнах і що пропонує земельна реформа від «слуг народу»?

Перше, на що слід звернути увагу, — це маніпулятивність твердження про наявність всього 6 держав, де відсутній ринок землі. Наприклад, у сусідній Білорусі його також немає. Там вся земля сільськогосподарського призначення, за винятком присадибних ділянок громадян, перебуває в державній власності. При цьому сільськогосподарська галузь повністю забезпечує потреби внутрішнього ринку країни у молоці, м’ясі, картоплі і овочах, а експорт сільськогосподарської продукції перевищує імпорт.

Друге: відкриття ринку землі не є гарантією його ефективності, розвитку агропромислового комплексу та фермерства. Наприклад, в Молдові Національна земельна програма, яка впроваджувалася за сприяння та фінансової підтримки USAID, очікуваних результатів не принесла.

Третє: весь світовий досвід функціонування ринку землі свідчить про те, що він не може бути абсолютно відкритим і нерегульованим з боку держави, органів місцевого самоврядування або об’єднань сільгоспвиробників. Наприклад, у Німеччині встановлена залежність ринку землі від позиції місцевої аграрної громади, яка має право відмовити покупцеві певної землі, викупивши земельну ділянку самостійно. Такі ж права передбачені у Франції для державного суспільства аграріїв SAFER. А продаж іноземцям землі під виноградниками, які вважаються національним надбанням, повністю заборонена. У країнах колишнього соцтабору одним з найбільш ефективних є ринок землі в Угорщині, де повністю заборонена купівля-продаж землі юридичними особами. Навіть США і Польща, що мали до недавнього часу саме ліберальне законодавство щодо обігу земель, встановлюють все нові обмеження в питанні вільної купівлі-продажу землі. У деяких штатах США введена повна заборона на продаж іноземцям земель сільськогосподарського призначення. А в Польщі громадянин іншої держави може придбати сільгоспділянку тільки після 5 років перебування в статусі постійного резидента. Крім того, практично у всіх країнах для покупців земель сільськогосподарського призначення встановлені обмеження:

  • наявність фахової освіти та досвіду роботи у сільському господарстві;
  • заборона на зміну цільового призначення землі мінімум на 10 років;
  • заборона на вільний перепродаж землі.

Тобто, практично у всіх цивілізованих країнах регулювання ринку сільськогосподарських земель спрямована на підтримку сімейного фермерства, на збереження цільового використання землі та недопущення спекулятивного перепродажу земель сільськогосподарського призначення.

Основні принципи, які декларуються розробниками українського законопроекту про обіг земель сільськогосподарського призначення, співзвучні з тими, які діють в інших країнах:

  • право купівлі землі надається лише фізичним і юридичним особам, зареєстрованим в Україні;
  • купівля-продаж землі тільки через електронні аукціони;
  • обов’язкова реєстрація цін на земельні ділянки при проведенні транзакцій;
  • встановлюються правила продажу землі банкам та особам, які не мають права володіти нею, наприклад, іноземцям;

Вільний ринок землі. Крок в цивілізований світ або ще одне пограбування України?

Чому ж більшість аграріїв виступають проти цього рішення, проти реалізації свого повноцінного права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю землею»?

Сувора реальність

Громадяни України давно засвоїли: декларації часто не збігаються з реальністю.

Показовим є епізод, що стався в Києві на згаданій вище конференції «Земля як фактор розвитку українського села». Законопроектом продаж землі сільськогосподарського призначення іноземцям начебто заборонена. Але на пряме запитання учасників конференції прем’єр-міністр Олексій Гончарук заявив, що іноземець — власник української аграрної компанії — також отримає право на купівлю землі. Не дивно, що це викликало обурення аграріїв, які взяли участь у конференції. Адже не секрет, що бенефіціаріями майже всіх найбільших агрохолдингів України є іноземні компанії. Тобто побоювання аграріїв, що практично вся земля в Україні, придатна для ведення сільського господарства, виявиться в руках іноземців, — не маніпуляція, а цілком можливий варіант розвитку подій. І, мабуть, невипадково в американському інвестиційному фонді NCH Capital, який є засновником і бенефіціаром української компанії «Агропросперис», вже заявили про те, що в 2020 році скуплять всі нині орендовані в Україні сільгоспугіддя, загальною площею понад 280 тис. га.

Викликає подив і закладена в законодавство максимальна площа землі у власності однієї особи:— 35 % земель ВІДГ, або 15 % земель області, або 0,5 % земель держави.

0,5 % всіх сільгоспземель України — це 231,5 тис. га — це чверть (а не 15 %) всієї території (а не тільки земель сільськогосподарського призначення) Чернівецької області або 100 % (а не 35 %) землі відразу декількох (а не одного) ВІДГ на території будь-якої області України.

Але ключова проблема відкриття ринку землі в Україні полягає в тому, що питання власності на землю сільськогосподарського призначення не врегульовані належним чином. Якщо присадибні землі хоча б частково оформлені і виділені в натурі, то розподілені в свій час між сільськими жителями земельні паї мають переважно лише часткову площу. Рідко який власник паю зможе сказати, де саме і в яких межах знаходиться його особиста земельна ділянка.

— Я не розумію, як в цих умовах звичайний пайовик зможе скористатися правом розпоряджатися своїм земельним наділом? — дивується Галина Миколаївна з смт Андріївка Бердянського району. — Як він зможе продати свою земельну ділянку, якщо сам не знає, де вона знаходиться? Ми вже багато років б’ємося над питанням оформлення своїх паїв. Але із‑за відсутності інвентаризації — безрезультатно.

Сумнівними виглядають і запевнення «слуг народу» про те, що прийняттям цього закону вони, за прикладом західних країн, прагнуть всіляко підтримувати фермерство. Звернемо увагу на наведену нижче таблицю.

Вільний ринок землі. Крок в цивілізований світ або ще одне пограбування України?

Абсолютно очевидною є необхідність всілякого стимулювання розвитку і підтримки з боку держави фермерських господарств. Але в проекті Державного бюджету України на 2020 рік суму державних дотацій аграріям планують знизити майже вдвічі – з 8 млрд грн до 4,4 млрд грн. Причому повністю згортаються програми підтримки саме малого і середнього бізнесу на селі:

  • компенсації вартості покупки сільськогосподарської техніки;
  • компенсації покупки устаткування для переробки сільськогосподарської продукції;
  • підтримки розвитку тваринництва.

Практично вся сума дотацій АПК, що закладається до Держбюджету зводиться до погашення процентних ставок по кредитах, якими користуються переважно великі агропідприємства.

Тобто в питанні відкриття ринку землі вже на законодавчому рівні «слуги народу» закладають преференції для великих агрохолдингів, а зовсім не для дрібних і середніх фермерських господарств.

Якщо ж врахувати існуючий нині в Україні рівень корупції в органах влади, в правоохоронній та судовій системах, то настільки поспішне відкриття ринку землі виглядає зовсім не кроком в цивілізований світ, а черговим пограбуванням України.

Всі незаангажовані експерти сходяться в тому, що перед проведенням задекларованої земельної реформи вкрай важливо провести наступні заходи:

  • повну інвентаризацію і оформлення кордонів всіх земель;
  • спрощення процедури оформлення прав власності на землю;
  • удосконалення механізму іпотеки землі з місцевою реєстрацією;
  • забезпечення прозорості ринку землі;
  • впровадження дієвих механізмів захисту від спекуляції землею;
  • при продажу земельної ділянки створення преференцій для його колишніх орендарів чи власників.

Докори команди президента Володимира Зеленського, що все це потрібно було провести раніше, протягом 18 років дії мораторію, можна визнати справедливими. Але це зовсім інше питання. І воно не є виправданням для небажання «слуг народу» провести всі ці заходи, а вже потім відкривати ринок землі. А так вся ця поспішність нагадує анекдот про гільйотину як кращий засіб від головного болю.

 

Фермери району проти продажу землі

На цьому тижні народний депутат України зустрівся з фермерами Бердянського району. На зустрічі обговорювали ситуацію, яка може скластися в країні в разі скасування мораторію на продаж землі.

Вільний ринок землі. Крок в цивілізований світ або ще одне пограбування України?

Депутат райради, генеральний директор фермерського господарства «Авангард» Олександр Москаленко звернувся до народного депутата з проханням не підтримувати скасування мораторію. За його словами, якщо буде проголосований закон про відкриття ринку землі, то в першу чергу від цього постраждають прості жителі села і невеликі фермерські господарства.

– Ми не готові не тільки до продажу, але і до покупки. У країні, яка знаходиться в стані війни, не повинно бути продажу ніяких стратегічних об’єктів. Ні заводів, ні тим більше землі, – каже Олександр Дмитрович. – Навіть якщо нам дадуть кредити, ми не зможемо нічого купити. У фермерів сьогодні просто немає грошей! Куплять землю монополісти, а люди залишаться і без землі, і без роботи.

 

– Я абсолютно з Вами згоден, – підтримав фермера нардеп Олександр Пономарьов. – Це як продавати квартиру, коли на кухні пожежа. Ви за неї не зможете взяти тих реальних грошей, яких вона коштує.

До того ж, я також впевнений, що стратегічні об’єкти, такі як порти, залізниці і земля, повинні залишатися під управлінням держави. Ми бачимо, як передача обленерго приватному капіталу обернулася монополіями і відбилася на тарифній політиці.

Пропонований законопроект по землі відверто грає на руку земельним спекулянтам, іноземним компаніям і великим агрохолдингам. Ми можемо отримати небезпечну ситуацію, коли земельні ресурси країни будуть сконцентровані в руках сотні надвеликих землевласників. Це не земельна реформа. Це відвертий грабіж українського народу. Відкривати ринок землі можна лише після закінчення військових дій, поліпшення соціального захисту аграріїв, відновлення державних пільг і дотацій на розвиток фермерства. Без такої підтримки держави жодне дрібне агрогосподарство і близько не зможе конкурувати з іноземними компаніями, і тисячі сьогоднішніх фермерів просто збанкрутують. А люди залишаться і без коштів, і без землі, і без роботи, тому що іноземні компанії вважають за краще завозити свої кадри. Цього не можна допустити. Так, перші кілька років буде добре, поки не проїдять кошти. А потім країна опиниться в залежності від монопольних структур. Ми з колегами не будемо підтримувати даний законопроект в існуючому варіанті. Необхідно створити більш збалансований законопроект, до розробки якого підключити представників фермерських асоціацій та профільних експертів. Це потрібно зробити для того, щоб вільний ринок землі дійсно дав можливість жителям села розпоряджатися своєю землею і одночасно став кроком до розвитку агропромислового комплексу України.

Олександр Пономарьов запропонував Олександру Москаленко зібрати максимальну кількість підписів серед своїх колег, щоб він у Верховній Раді міг показати, як люди, які працюють на землі, ставляться до прийняття цього закону.

Рада зобов'язала фізичних осіб... З 1 жовтня водії зобов'язані в...