Сьогодні: 17 Жовтня 2019 | 18:43
Облачно+7ветер 3 м\с
Мова: рус укр

Увійти

Хто дарує гарний настрій на вулицях Бердянська

11:52

Під час курортного сезону вечірній Бердянськ оживає. Вулицями прогулюються безліч бердянців та відпочиваючих, а на Приморській площі пройти вкрай складно. Саме в цей період людні місця заповнюють вуличні артисти, музиканти, художники та міми, які влаштовують вистави та перформанс для перехожих, таким чином втілюючи свій творчий потенціал і, звичайно, заробляючи гроші.

Заробіток вуличних творців різниться, все залежить від кількості глядачів, від місця виступу і навіть від погоди. У розпал сезону, коли вулиці заповнені відпочиваючими, артисти заробляють від 500 грн буквально за пару годин. Коли літо йде на спад і більшість курортників їде, вуличні музиканти ледве заробляють 200 грн. Художники продають свої картини від 100-150 грн за портрет. Але тут також все залежить від сезону і кількості відпочиваючих.

Ми щовечора бачимо звичайних людей, якими захоплюємося, проте що ми знаємо про них особисто? Саме тому журналісти «Бердянських відомостей» вийшли на вечірній «Бродвей» та дізналися, хто ці люди, які радують перехожих своїм мистецтвом.

Наталя і Юрій: «Багато енергії хочеться віддати випадковим слухачам»

Хто дарує гарний настрій на вулицях Бердянська

Дует «Бріз» знають багато бердянців і відпочиваючих, які влітку проводять вечори на Приморській площі. У будні Юрій працює бухгалтером, Наталя перебуває вдома з дітьми, а вечорами подружжя виходить з гітарами на вулицю та дарують драйвову музику оточуючим.

– Це наше спільне хобі, яке зародилося з моменту створення нашої сім’ї, – розповіла Наталя. – Я навчилася грати на бас-гітарі років 10 тому. Мені завжди подобалася музика, і спочатку я хотіла навчитися грати на гітарі шестиструнній. Чоловік намагався мене навчити, але мені не вистачало посидючості, і чотири струни виявилися для мене оптимальним варіантом.

Юрій захопився музикою ще в п’ятнадцятирічному віці, проте спочатку ходив у музичну школу по класу акордеона. Потім вже зацікавився гітарою і самостійно навчився грати, а пізніше навчив грати і дружину.

Сімейна пара виступає спільно досить давно, їх часто запрошують на різні фестивалі та концерти. І за участю в одному з таких фестивалів організатори висунули ряд умов для виступу.

– Потрібно було зібрати групу – ми знайшли барабанщика, потрібно було написати авторські пісні – ми написали, пізніше придумали назву, ось так і утворилася наша група, – згадує бас-гітаристка. – Але трохи пізніше барабанщик пішов з групи, а ми залишилися реалізовувати свої ідеї, тому вийшли на площу і граємо.

Подружжя почало грати на Приморській площі в минулому році, але тоді їх спроби були несміливими. Пара ще не зовсім розуміла, як перенести свою музику на вуличний лад – підбирали апаратуру з тієї, що була, щось самі докупили. Не обійшлося і без імпровізації. Наприклад, зараз вони живляться взагалі від автомобільного акумулятора.

– Ідеї приходять несподівано. Спочатку ми пробували взагалі без підключення виступати, але нас не було чутно, тому довелося придумати, як всьому дати електрику, – поділилася Наталя. – Спочатку ще ми відчуваємо ніяковість, а потім вже, коли розігрівся голос, коли розігрілося тіло, можна показувати емоції, які накопичилися, і ділитися ними.

Всі, кому вдалося послухати сімейний дует наживо, могли помітити, скільки енергії та емоцій віддають своїм слухачам подружжя. Юрій грає на гітарі та співає, а Наталя грає і одночасно підстрибує, підтанцьовує і підспівує. Вони не тільки виступають, а й спілкуються з людьми, які прийшли їх послухати. Коли хтось попросить зіграти ту чи іншу пісню, вони ніколи не відмовляють і з задоволенням грають Віктора Цоя, Агату Крісті або Металліку.

– Це такий живий процес, і періодично хочеться кинути все, але на наступний день це проходить, – говорить бас-гітаристка. – Багато енергії хочеться віддати випадковим слухачам, і, дивлячись на те, як це роблять якісь імениті музиканти, мені хочеться теж поділитися емоціями, прям розпирає зсередини. Загалом ми і стали виходити на вулицю, тому що нам музику треба кудись подіти. Вона повинна дійти до кінцевого слухача.

Віталій: «Протягом 20 років я займаюся пропагандою культурних цінностей»

Хто дарує гарний настрій на вулицях Бердянська

Вуличні портретисти – не рідкість в нашому маленькому місті. Незважаючи на те, що поступово Бердянськ заповнюють сучасні художники, які майстерно малюють балончиками, місцеві портретисти також не здають позиції.

Так, одна з бердянських художниць розповіла, що малює на Азовському проспекті останній рік. Зараз у неї період так званого творчого вигоряння. Пов’язано це з тим, що вуличні портрети, за її словами, втратили будь-яку актуальність. Люди стали рідше підходити, щоб відобразити свій образ на полотні.

А ось Віталій Пика вважає, що малювати на вулиці досить перспективно. Раніше художник робив виставки, які, на жаль, не приносили особого прибутку. Так як у Віталія троє дітей, він вийшов на вулиці Бердянська, щоб поєднати приємне з корисним.

– В даному випадку у мене не виходить нічого кращого, ніж малювати портрети. Малювання для мене вже не просто хобі, це мета. Протягом 20 років я займаюся пропагандою культурних цінностей образотворчого мистецтва, – поділився художник. – Вибрав саме це місце для малювання, щоб добре бачити обличчя своєї моделі. Це найяскравіше і добре освітлене місце прекрасно підходить для того, щоб зобразити чийсь образ на папері.

Віталій Пика працює біля великої сцени на Приморській площі, куди часто приїжджають виступати знаменитості. Так, серед його робіт можна побачити портрети таких виконавців, як Тіна Кароль, Потап і Настя Каменських, Кузьма Скрябін та ін. Також він намалював портрет новообраного Президента України Володимира Зеленського і відправив картину до Києва. В кінці травня художник отримав лист з приймальні Президента зі словами подяки та побажаннями міцного здоров’я та творчих успіхів. Віталій дуже гордий наданою йому повагою і відповідною реакцією.

Однак в роботі Віталія Пики траплялися й курйозні ситуації:

-Бували випадки, що підходили та з ноги ламали етюдник. Все це роблять для того, щоб я платив за свою пропаганду культурних цінностей. Наприклад, Т. Шевченко чи Леся Українка зробили Україну багатою грошима або культурними цінностями, які вони створювали? – питає художник.

Ігор: «Днем йдемо на море, а ввечері виходимо грати на саксофоні та трубі»

Хто дарує гарний настрій на вулицях Бердянська

Харківський студент приїхав до Бердянська просто відпочити, але, як тільки побачив, скільки вуличних музикантів у нашому місті, вирішив приєднатися до їх числа. Ігор тісно пов’язаний з музикою і з 10 років грає на саксофоні. Він грав у великих містах України, тому зовсім не боїться публіки.

– Спочатку, звичайно, було страшнувато від того, що не знаєш місцевості і людей, а потім, коли народ почав підтягуватися, підтанцьовувати, всі негативні думки зійшли нанівець. Це налаштовує на те, щоб продовжувати грати, – розповідає музикант. – Коли виступаю, складається відчуття, що я рухаюся в правильному напрямку. Завдяки моїй грі радіють люди, а за цим приємно спостерігати. Ось підходять слухачі з дітьми, і з’являється надія, що колись вони скажуть батькам, що хочуть також грати, як той дядько на вулиці.

Ігор приїхав на відпочинок до Бердянська разом з другом і вирішив таким чином трохи підзаробити. Він з саксофоном у руках, а товариш з трубою. Зазвичай хлопці грають джаз, але тут вони трохи урізноманітнили свій репертуар. Так як багато хто полюбляє поп-музику, хлопці просто переробили сучасну музику на свій лад, щоб люди почули, дізналися і зупинилися.

– Днем йдемо на море, а ввечері виходимо грати на саксофоні та трубі, щоб підробити і поїхати на відпочинок знову. Це складна праця. Потрібно стояти по дві-три години і грати так, щоб зацікавити перехожих, – ділиться саксофоніст. – Зазвичай у Харкові ми виступаємо в кафе або ресторанах. На вулиці давно не граю, просто сюди приїхали, а тут багато музикантів, ось теж вирішили приєднатися.

На жаль, не завжди музикантам трапляються вдячні слухачі. Бувають різні ситуації та різні люди.

– Днями підійшла бабуся і попросила не грати після 10 вечора. Ми увійшли в її становище і сказали, що до цього часу впораємося. Але вона продовжувала стояти і нагадувати, а потім і зовсім почала вихоплювати наші особисті речі. Я встиг заховати телефон, а ось айпод мого товариша постраждав. Вона його викинула, а потім підійшла і зверху ще ногою вдарила, – розповідає Ігор. – Бувало навіть таке, що на Хрещатику в Києві бабусі в нас яйця кидали, бо ми їм заважали спати о третій годині дня. Але люди різні бувають і зазвичай залишають після себе позитивні емоції.

Володимир: «Найскладніше в роботі з вогнем – переступити через свій страх»

Хто дарує гарний настрій на вулицях БердянськаГул вогню, чудовий танець, чаруючі рухи і натовп спостерігачів – ось що таке фаєр-шоу для глядача. Це воістину незвичайний виступ створює іншу реальність навколо себе. Але мало хто знає, як складно поратися з вогнем і робити це з посмішкою на обличчі.

Володимир приїхав до Бердянська на відпочинок зі своїм колективом з Дніпра ще в минулому році. Тоді хлопці вже професійно «крутили вогнем» і вирішили таким чином трохи здешевити собі відпочинок. Запаслися усім необхідним і вирушили в найлюдніше місце – на Приморську площу.

Цього літа фаєрщики знову приїхали до нашого міста, щоб порадувати бердянців і відпочиваючих яскравими уявленнями.

– Я півжиття метався в пошуках себе. Довго шукав, що мене цікавить в життяі як такого. За освітою я економіст, але за фахом не працював жодного дня, – розповідає Володимир. – Сім років тому приїхав мій знайомий з Харкова. Приходить і каже: «Вован, дивись, яка штука є!» Загалом, показав мені ремесло вогню. Мене це дуже зацікавило. Поступово я знайшов людей, які теж цим займаються, і почав вчитися.

На сьогоднішній день Володимир – справжній професіонал своєї справи, однак шлях його становлення не пройшов без труднощів. Глядач бачить тільки красиву картинку, навіть не замислюючись, наскільки складно і страшно – працювати з вогнем.

– Насправді не все так легко, як здається. Перше, з чим стикається початківець фаєрщик, – це страх. Глядач дивиться – все так легко, красиво, періодично буває таке, що просять спробувати, а потім всі як один – бояться, – ділиться Володимир. – Найскладніше в роботі з вогнем – переступити через свій страх. Якщо ви бачите, що у артиста складається красива картинка – це явно неледача людина, тому що кожен поворот, елемент, момент шоу, нехай навіть це чиста імпровізація – це години праці, в першу чергу, над собою. Коли бачиш, що емоції, подаровані глядачам, повертаються назад, починаєш розуміти, що воно того варте.

Фаєрщик не просто акцентував увагу на емоціях своїх глядачів. Нещодавно з Володимиром трапилася кумедна ситуація. Під час чергового фаєр-шоу на Приморці до колективу під’їхав чоловік на візку і запитав, чи не боляче хлопцям. Таке банальне запитання, яке цікавить багатьох. Професіонал списав усе на закони фізики і вирішив продемонструвати трюки з близької відстані.

– Підпалюю факел, проводжу по собі, показую відсутність опіків і будь-яких почервонінь. Він вже які тільки варіанти не прокручував, навіть припустив, що я чимось шкіру обробляю. Головне, технічно все правильно зробити. Я взяв його руку і провів вогнем по його шкірі – рука начебто в вогні, але вона не горить, – розповідає фаєрщик. – Словами складно передати реакцію, але у людини була така гамма подиву і страху на обличчі. Таке треба тільки спостерігати.

Володимир виступає на публіці з вогнем вже протягом семи років. Він звернув увагу на якусь закономірність, яку називає своєю особистою кармою. За весь час своєї роботи він змінив кілька колективів. Кожного разу, на першому виступі з новим колективом – у них на бекстейджі пожежа.

– На першому моєму виступі дівчинка впустила палаючий реквізит в бензин. Через півтора року я перейшов у інший колектив. При першому виступі було невелике порушення техніки безпеки, ми всеі там ходили буквально навшпиньки. У підсумку, підпалили одночасно купу реквізиту. І так кожний перший виступ, – каже Володимир. – Глядач часто цього не бачить. Те, що повинно відбуватися на сцені, – те і відбувається, а ось за сценою спостерігаються «веселощі» у вигляді бігання з вогнегасниками, ганчірками і піском.

Інна: «Спасибі Бердянську за таких вдячних слухачів, цим ми і живемо»

Хто дарує гарний настрій на вулицях Бердянська

Наслідки негоди в Бердянську... Чому нові футбольні майданчики...